приймальня - 044 351-42-01
 
Укрсервіс Мінтрансу
державне підприємство
01135, м.Київ, просп.Перемоги, 14

Залізничне ретро під контролем

Залізничне ретро під контролем


Сектор з питань збереження залізничної ретро-техніки (у складі Департаменту інновацій і технічного розвитку ПАТ «Укрзалізниця») перейматиметься систематизацією та приведенням до ладу предметів спадщини українських залізниць. Це і старі паровози, й пам’ятники техніки та архітектури, а також курування роботи вже існуючих музеїв. Про перспективи діяльності сектору нам розповів його начальник Владислав Плахотнюк, який до призначення на цю посаду очолював громадську організацію «Залізнична спадщина України».

— Владиславе, як ви оцінюєте стан спадщини залізниць? Чи багато вдалося зберегти?

— На жаль, ми чимало втратили. На сьогодні маємо лише приблизно сотню паровозів широкої колії, з яких третина — наймасовішої серії Эр. Їх випускали у 50-х роках минулого століття. Збереженню для історії унікальних старих локомотивів (зокрема серії О) посприяло встановлення їх на постаменти у минулі роки. Проте більшість цих пам’ятників — у поганому санітарному стані, а деякі навіть стали нічліжками для осіб без певного місця проживання. Крім того, у багатьох із них комплектуючі частини зняли на металолом. Проте є й такі випадки, коли машини у хорошому стані, особливо ті, що розміщені на території депо чи станцій (зокрема у Нижньодніпровську, Пологах...).

— А що пропонуєте ви задля того, аби покращити ситуацію?

— Пам’ятники у жахливому стані тоді, коли місцева влада (на баланс органів якої вони зараховані) не виділяє на них кошти, тож немає сенсу їх утримувати. Необхідно детально їх обстежити, аби визначити, які ще можна реставрувати та встановити у залізничних музеях Києва, Харкова, Львова... Проте, за сучасного високого рівня технологій, можна й відновити ці машини до робочого стану. Практично замінити можна все, навіть котел, а потім зібрати такі робочі локомотиви в одному місці, створивши музей.

— Що ви маєте на увазі?

— Це буде не традиційний музей, а заклад європейського зразка. Тут паровози обслуговуватимуть і триматимуть на ходу (адже фахівців для обслуговування паровозної техніки у нас чимало), і час від часу влаштовуватимуть «фестивалі пару», як це роблять у багатьох країнах світу. Крім того, організовуватимемо екскурсійні поїздки. Такі заходи цікаві й туристам, і любителям старовини, тож музей, вважаю, приноситиме дохід.

— Гадаєте, проект зможе окупитися за рахунок туристів?

— Це не єдине заплановане джерело коштів на утримання техніки. Намагатимемося залучати приватних інвесторів, а також гранти від міжнародних організацій і посольств інших країн (наприклад подібні програми передбачає посольство США). Спробуємо знайти фінансування, щоб зберегти кошти для інших важливих потреб залізничної галузі. Звичайно, залучатимемо і громадських активістів та волонтерів. Нині відповідна робоча група вже діє на базі Міністерства інфраструктури.

— Де планується організувати музей діючих паровозів?

vozle.jpg— У системі ПАТ «Укрзалізниця» є перспективне в цьому напрямку локомотивне депо Щорс, де й досі ремонтують паровози, які згодом возять туристів по столиці у День закоханих чи на Новий рік. Підприємство займатиметься цим паралельно з основною діяльністю. Тут, у Щорсі, маємо намір створити основну базу й зібрати раритетні станки та інше спеціалізоване обладнання для ремонту паровозів. Крім того, є малодіяльні неелектрифіковані ділянки на Христинівському вузлі, котрі можна використовувати для туристичних поїздок на паровозах. Пропонуватимемо й рейси в інших напрямках (наприклад до Західної України, де можна провадити ретро­поїдки на популярних маршрутах у розпал гірськолижного сезону).

— Чи плануєте використовувати для таких поїздок ретро­вагони?

— Так. Та, на жаль, є питання, бо подібних пасажирських вагонів на ходу практично немає. Їх треба відновлювати. Адже поїзд у складі паровоза з сучасними вагонами, погодьтеся, не цікавий для туристів. Крім того, ще є чимало унікального спеціалізованого рухомого складу (тепло­ й електровози, дрезини та ін.) на залізницях і приватних підприємствах, який необхідно зберегти.

— Чим ще, крім збереження рухомого складу, опікуватиметься ваш підрозділ?

krut.jpg— В Україні є чимало архітектурних залізничних пам’яток, що мають історичну цінність. Для збереження їх необхідно присвоїти їм відповідний державний статус. Крім того, як ви знаєте, є багато музеїв і музейних кімнат у залізничних підрозділах. Тож координуватимемо їхню діяльність, допомагатимемо їм, популяризуватимемо їх та збільшуватимемо кількість відвідувачів. Адже такі музеї — це не лише збереження історії, а ще й підвищення престижу професії залізничника, виховання майбутніх працівників сталевих магістралей.

— Чи ваш відділ уже повністю укомплектовано?

— Ще ні. Шукаємо фахівців. Особливо потрібна людина, яка спільно з іншими працівниками змогла б зайнятися залученням інвестицій. Заплановано, що до складу сектору входитиме три працівники (ще два, крім мене). Готуємо конкурс. Крім того, як я вже казав, запрошуємо до співпраці всіх небайдужих.

— Чому вам особисто цікаво займатися справою збереження ретро­техніки?

— Мої батьки родом із залізничного містечка Христинівка. Прадід був машиністом. Тож з дитинства пам’ятаю паровози, адже мені поталанило тоді побувати на базі запасу. З того часу й почалося це захоплення...

Газета "Магістраль"